ФАКУЛЬТЕТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

БУЗОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ вступив у 2017 р. на факультет педагогіки та психології Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальність 014 Середня освіта (Фізична культура). Народився у с. Локня, Кролевецького району, Сумської області.

З травня 2014-го по березень 2015 року служив за мобілізацією в НГУ. У травні 2016-го обраний депутатом Локнянської сільської ради. Від березня 2016 року проходив військову службу за контрактом у 58-й бригаді, з 2017-го — у 72-й бригаді; старший сержант.

23 вересня 2018-го поблизу смт Луганське Володимир загинув, внаслідок прямого влучення снаряду. Знайдене обгоріле тіло військовика 25 вересня у бліндажі, за 160 метрів від лінії розмежування.

Після проведення експертизи ДНК 16 листопада 2018 року похований в селі Локня.

Нагороди та вшанування:

• Указом Президента України №26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно.
• Наказом Міністра оборони України #747 від 12 серпня 2016 року нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани».
• Наказом Міністерства оборони України # 531 від 07 серпня 2017 року нагороджений Нагрудним знаком "За зразкову службу".
• Наказом ВО «Країна» # 11 від 01 листопада 2019 року нагороджений медаллю «За незламність духу». Посмертно.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

МАКСИМОВ МИКОЛА ВАЛЕРІЙОВИЧ вступив у 2018 році на факультет дошкільної освіти Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальність 014 Середня освіта (Фізична культура). Народився у м. Глухів, Сумської області.

З 2015 року перебував на військовій службі у складі ЗС України, був учасником війни на сході України в складі АТО та ООС. Обіймав військову посаду командира відділення розвідувального взводу 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми»58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій.

Загинув 6 травня 2022 року поблизу м. Попасної на Луганщині під час мінометного обстрілу. За словами побратимів, Микола Максимов виводив людей в безпечне місце, але сам загинув.

Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Посмертно.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

ПРОНЕВИЧ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ випускник 2021 р. факультету дошкільної освіти Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура). Народився у с. Боромля, Сумської області.

Сергій був добрим, цілеспрямованим і наполегливим спортсменом. Неодноразовий переможець та призер змагань всеукраїнського і міжнародного рівнів. Улюблена дистанція - напів марафон, у народі кажуть "половинка". На змаганнях в Одесі став рекордсменом України. Адже єдиний, хто зміг пробігти 42 кілометри марафону у повній амуніції військового українського солдата.

Коли у лютому 2022 року в його рідне село Боромля вдерлися окупанти, Сергій став партизаном.

З 12 березня він не вийшов на зв’язок. Як стало потім відомо його знайшли біля телевізійної вежі, що за кілька кілометрів від с. Боромля. Спочатку спортсмена катували, потім – розстріляли. Там і знайшли його тіло після визволення села – через тиждень після зникнення.

У День Гідності та Свободи Президент України нагородив Сергія Проневича орденом “За мужність” III ступеня. Посмертно.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

СКОРЕНЦОВ ВАЛЕРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ випускник 2013 р. факультету педагогіки та психології Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальність 014 Середня освіта (Фізична культура). Народився у с. Федірки колишнього Світловодського району, мешкав у м. Олександрія, Кіровоградської області.

Із 2014 по 2016 рік працював вчителем фізичної культури в ліцеї інформаційних технологій Олександрійської міської ради та тренером патріотично-спортивного клубу "Захист"

З вересня 2016 по липень 2022 року служив в окремому загоні спецпризначення Центрального територіального управління Національної гвардії України.

Старший лейтенант, командир 3-го взводу оперативного призначення роти на бронеавтомобілях. Майстер спорту України з панкратіону та майстер спорту міжнародного класу з військово-спортивного багатоборства. 8 листопада 2022 року загинув у бою за визволення Херсонської області від окупантів Росії.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

ТАБІРЦА ІВАН ІВАНОВИЧ випускник 2015 р. факультету педагогіки та психології Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальність 014 Середня освіта (Фізична культура). Народився у смт. Короп, Чернігівської області.

Був працьовитий, трудився вдома, допомагав родичам – десь дрова порубати, город викосити, це була не проблема. Не сидів ніколи без діла, завжди чимось займався, постійно був у русі, завжди прагнув себе проявити.

Дружив з однолітками, молодші «тягнулися» до нього. Якийсь час Іван – навчаючись у старших класах — навіть проводив спортивні тренування з дітьми. Спорт – то окрема сторінка біографії Івана. Він був кращим у боксі, у волейболі, в силових дисциплінах...

Спортсмен-чемпіон, красень, справжній богатир, мужній, дуже сильний і витривалий.

Після закінчення школи служив у армії — у 25-ій окремій Дніпропетровській повітряно-десантній бригаді. Справжній воїн. Молодий чоловік став на захист України ще у 2014 році, у складі 41-го Чернігівського батальйону територіальної оборони. А з першого дня повномасштабного вторгнення росії пішов боронити Україну від загарбника. 5 січня під час бойових дій у Соледарі на Донеччині Іван загинув.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

ТИЩЕНКО ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ випускник 2022 р. факультету дошкільної освіти Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура). Народився у с. Дунаєць, Глухівського р-н, Сумської області.

Ігор був лейтинантом 16 окремого мотопіхотного батальйону та займав посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. 2 червня 2022 р. під час обстрілу ворожими російськими військами в районі с. Покровське Донецької області він загинув.

До служби в ЗСУ працював в Глухівському ліцеї – інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою, де був офіцером – вихователем і вів гурток бойового мистецтва.

Він завжди намагався виконати все вчасно і якісно. Заряджав всіх своїм позитивним настроєм і оптимізмом. Ігор дивився на цей світ через призму краси та творчості, а в усіх його справах і починаннях була лаконічність та креативність.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

ЛУКУНІН СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ випускник 2015 р. факультету педагогіки та психології Глухівського НПУ імені О. Довженка спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура). Житель м. Білгород – Дністровськ, Одеської області.

Сергій загинув в боях з російськими окупантами під містом Миколаїв 16 березня в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Мав звання старший лейтенант Збройних Сил України.

Сергій був добрим, веселим, активним, життєрадісний та цілеспрямованим. Завжди готовий прийти на допомогу іншим. Його поважили побратими та друзі.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

21 січня на Куп’янському напрямку загинув випускник спеціальність “Середня освіта (Фізична культура)” 2009 ріку випуску ВАВЕЛЮК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. Захопленням, яке Сергій проніс через все життя, був футбол. З початкової школи він активно цікавився цим видом спорту, відвідував секцію, брав участь у змаганнях різного рівню – від місцевих до всеукраїнських. Нагороджений численними грамотами, медалями, кубками. Після здобуття середньої освіти Сергій вступив до Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра. Довженка, на спеціальність “Середня освіта (Фізична культура)” (2009 рік). «Впродовж навчання та після закінчення вишу Сергій весь свій час приділяв футболу, це було його улюбленою роботою та найчастішим видом відпочинку», - розповідають рідні. Любив співати та танцювати, міг заспокоїти людину, підтримати її і підняти настрій.

Трудову діяльність Сергій розпочав з посади спеціаліста сектору молоді та спорту Глухівської райради, також працював вчителем фізичної культури. Повномасштабне російське вторгнення зустрів у складі Нацгвардії України, з перших днів війни боронив Батьківщину. У квітні 2022 року був переведений у Слов’янськ, пізніше проходив військове навчання у Великій Британії. Восени 2023 року військова частина Сергія була переведена на Куп’янський напрямок – одну з найгарячіших ділянок фронту. 21 січня цього року старший кулеметник батальйону спецпризначення «Донбас», молодший сержант Вавелюк Сергій Володимирович прийняв свій останній бій. При виконанні військових обов’язків отримав комплексні поранення, не сумісні з життям. Схиляємо голову в скорботі, слава нашому захиснику і Герою!

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

У скорботі факультет дошкільної освіти. Сьогодні надійшла звістка про загибель випускника спеціальності 012 Дошкільна освіта Овчиннікова Миколи. Складно усвідомити і прийняти. Коля завжди залишиться в наших серцях врівноваженим, вихованим, толерантним і надзвичайно порядним. Висловлюємо співчуття родині і близьким Миколи. Вічна пам ять і повага до полеглого героя.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання, захищаючи цілісність та незалежність України, загинув сержант Андрій Олегович Куропатенко.

Народився Андрій 23 жовтня 1987 року в місті Глухів. Навчався в місцевій ЗОШ №3, а потім здобув спеціальність вчителя фізичного виховання у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. Після навчання вирішив служити в прикордонних військах, що стало важливим переломним моментом в його житті.

У серпні 2024 року Герой без вагань став на захист рідної землі та сумлінно виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.

Сержант Андрій Куропатенко був доброю людиною, справжнім другом, люблячим чоловіком і батьком. Він любив тварин, особливо – собак і котів, а також обожнював грати на гітарі, даруючи тепло своєї душі близьким і знайомим.

Нехай пам’ять про нашого Героя живе вічно. Його ім’я назавжди вписане в історію нашої країни як символ честі, мужності та патріотизму. А його подвиг нагадав нам усім, що свобода має високу ціну, і її захисники – справжні герої нашого часу.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!

Обороняючи Україну від російських окупантів, загинув к Валерій Ціленко.

Його молоде життя російський ворог обірвав на Харківщині. Разом із побратимами Валерій героїчно відбивав ворожу атаку БМП на самій лінії зіткнення, проте росіяни застосували скид із БпЛА. Воїн отримав несумісні з життям поранення і загинув на місці. Сталося це ще 24 січня. Деякий час про цю трагічну втрату не було відомо.

Валерій Ціленко народився в Коропі 20 березня 1993 року. 2010 року закінчив Коропську школу. Вступив до Глухівського педагогічного університету, де здобув фах вчителя фізичної культури.

Після закінчення університету Валерій Ціленко рік вчителював у школі в Іванькові (нині Понорницька громада). Крім уроків, за власною ініціативою проводив позакласні спортивні заняття для дітей, вкладав душу і весь свій час у справу, якою займався. Тому, звісно, швидко заслужив повагу і любов учнів. А ще в Іванькові Валерій зустрів свою майбутню наречену Ангеліну.

Пара чекала завершення війни, щоб одружитися.

Тож у 2016 році розпочалась військова сторінка життя нашого земляка. Служив він у розвідці. За час служби Валерій Ціленко пройшов шлях від сержанта до офіцера, від командира відділення – до заступника командира роти.

Заслужив ряд нагород: медалі «За зразкову службу», «За участь в антитерористичній операції»; нагрудний знак командира військової частини, нагрудний знак до Почесної грамоти обласної ради.

На початку повномасштабного вторгнення боронив Чернігівщину від наступу росіян. Продовжив службу в рідній області.

На початку січня 2025 року перевівся у 71-шу окрему єгерську бригаду Десантно-штурмових військ. Вирушив на схід. Але про це вдома ніхто не знав. 14 січня Валерій попередив наречену, що наступні 2-3 дні не зможе виходити на зв’язок. Пояснив це коротким відрядженням. І відтоді зв’язок із захисником обірвався. Світла пам ять і щирі співчуття рідним і близьким.

Слава ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять!